Як інтернетизується Україна

У деяких невеличких селах уже є по декілька провайдерів, але рівень проникнення Інтернет-сервісів ще далекий від порогу насичення

Микола Оліярник

Фото: internet-ukraine.com

Кабель, "флешка" чи "тарілка"

За користувача Інтернету зараз в Україні ведуть боротьбу три технології: фіксований (також відомий як "стаціонарний", "наземний", "дротовий"), мобільний (на базі всіх доступних в Україні технологій, GPRS/EDGE, 3G, Mobile WiMAX) і супутниковий доступ. За оцінками iKS-Consulting, загальний обсяг ринку доступу в Інтернет за минулий рік становив майже 8,2 мільярди гривень, що на 16% перевищує показник за 2011 рік.

Якщо гроші докупи складати легко та просто, то з користувачами усіх трьох технологій ця справа буде непроста через певні розбіжності. З мобільним доступом простіше: один абонент умовно дорівнює одному підключенню. Хоча й у цьому сегменті не виключена ситуація, колу одну й ту саму людину можна порахувати як двох клієнтів: наприклад, вона користується мобільним доступом і через смартфон, і через "планшет". І таких користувачів станом на кінець 2012 року iKS-Consulting нарахувала на 22% більше, ніж у 2011-му – майже 16,4 мільйона (тобто, майже 28% від числа всіх користувачів мобільного зв’язку України).

За оцінками iKS-Consulting, серед 6,9 мільйонів користувачів фіксованого доступу в Інтернет близько 6,2 мільйонів – це домогосподарства (решта – юридичні особи). В Україні прийнято вважати, що в одному домогосподарстві мешкає дві-три особи, тож реальна кількість користувачів Інтернетом також може бути більшою. Із супутниковим Інтернет-доступом ситуація ще заплутаніша, бо левова частка клієнтів – це компанії, підприємства та установи, де кількість користувачів може коливатися від одного до кількох десятків.

Якщо скласти докупи користувачів усіх трьох сегментів, то можна нарахувати під 20 мільйонів абонентів. Звісно ж, так чинити не зовсім коректно – порівнювати мобільних користувачів (один USB-модем чи смартфон дорівнює одному клієнту) із кабельним підключенням. Адже в Україні в одному помешканні в середньому живе 2-3 людини. Щодо супутникового сегменту, то там із 7-тисячної армії користувачів левова частка – компанії та підприємства, в яких до однієї "тарілки" можуть бути підключені десятки, а то й сотні комп’ютерів.

Курс на містечка, селища та села

Фото: blog.vegatele.com

Третина всього Інтернет-трафіку споживається в Києві. Це пояснюється просто: кількамільйонний мегаполіс із найвищим рівнем доходів мешканців; із десятком провайдерів у під’їздах багатоповерхівок; десятки локальних провайдерів, які доволі успішно конкурують із такими грандами ринку, як "Укртелеком", "Київстар", "Воля".

Після проведеного компанією iKS-Consulting ретельного дослідження регіонів виявилося, що не тільки в райцентрах – навіть у селах подекуди вже є можливість підключити Інтернет по оптоволоконному кабелю.

Укрупнення велике, укрупнення маленьке

На вітчизняному ринку фіксованого Інтернет-доступу впродовж минулих кількох років уже пройшов етап укрупнення на рівні облцентрів. Наприклад, "Воля", "Тріолан", "Фрінет", Airbites рухалися саме таким шляхом.

Однак і в менш населених містечках і селах є життя й, відповідно, потреба в доступі до мережі. І ось на цьому рівні даний телекомунікаційний сегмент розвивається в основному за рахунок місцевих мешканців з тягою займатися підприємницькою діяльністю на ниві Інтернет-доступу. Реєстр операторів і провайдерів Національної комісії регулювання зв’язку та інформатизації красномовно про це свідчить. І розвивається Інтернет, хоч і дуже неоднорідно, але місцями доволі жваво – у прямому значенні цього слова. Наприклад, у селах під Києвом і Чернівцями провайдери пропонують підключення на швидкості 1 Гігабіт/секунду.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:   Чи зможе Інтернет замінити великі банки?

Проте далеко не всі провайдери виявили бажання зареєструватися в державній базі даних – значна частка провайдерів працює в тіні. Потужним поштовхом до "виходу з сутінок" стала криза 2008-2009 років, коли дохідність телекомунікаційних активів знизилася і це викликало у багатьох власників дрібних провайдерів виставити свої компанії на продаж. А для цього необхідно належним чином – у тому числі й юридично – підготуватися.

Інтернет на "тарілці"

Фото: facility.unavco.org

Супутниковий сегмент останні кілька років переживає стагнацію – хоча доходи від надання доступу з використанням VSAT (Very Small Aperture Terminal) за останній рік дещо виросли, проте два-три роки тому цей показник був значно вищий. Щодо кількості офіційно зареєстрованих "тарілок", то ця цифра невпинно знижується – ця тенденція проявилася і протягом 2012 року.

За оцінками iKS-Consulting, приблизно 7 тисяч підприємств і кількасот приватних користувачів користуються саме даним видом доступу – в основному, через відсутність кабельної альтернативи (поле, ліс, гори – де ніколи не було дроту чи базової станції 3G та й навряд чи колись буде). Кому ж VSAT занадто дорого або ж незручно з тих чи інших причин – користується послугами мобільних операторів, які наставили високошвидкісних базових станцій 3G (мова передовсім йде про "Інтертелеком", меншою мірою це стосується PEOPLEnet і ще меншою – "МТС Коннект").

Далі буде

Консолідаційні процеси далеко не завершені – в найближчі кілька років можна очікувати як виходу на дрібніший регіональний рівень національних лідерів, так і укрупнення локальних гравців.

Рівень насичення послугами широкосмугового (наземного) доступу Інтернет в Україні доволі низький – приблизно 35% від кількості всіх домогосподарств країни підключені високошвидкісними каналами зв’язку Всесвітньої Мережі.

Отже, у середньостроковій перспективі цей показник може сягнути 50-60%. Основні конкуруючі технології на ринку Інтернет-доступу: наземні оптоволоконні лінії, мережі мобільних операторів і супутниковий зв'язок. Кожна з них має свої переваги та недоліки порівняно з іншою, і кожній знайдеться місце під сонцем в боротьбі за українського споживача. Принаймні, у найближчий десяток років.