Але результати могли би бути набагато кращі, проте за умови, що українська аграрна наука була б пріоритетом керівництва держави. А може, вона і є пріоритетом, і може, виділяються під неї достойні кошти з державного бюджету?

Так воно і є. Але от де ті кошти? Чому при значному розмірі державного фінансування і при стрімко зростаючому попиті на наукові розробки для агропромислового сектору, вітчизняні науковці за останні роки стали побиратися, а наукове майно йде з молотка?

Відповідь на це запитання я отримала після розмови під час загальних зборів НАН України з одним із її старожилів, академіком не лише зі стажем, а й з багажем наукових досягнень та державних нагород. І відповідь виявилася надзвичайно простою: головну наукову установу аграрного сектору вже понад рік очолює Микола Безуглий, якого у академічному середовищі називають «Безумний», «Плямистий» або «Круглий».

Здавалося, вживати такі відверто образливі епітети щодо свого колеги науковцям було би не до лиця. Але от в тому то й питання, що у академічному середовищі пана Безуглого пристойні науковці своїм колегою не вважають і ніколи не вважали. А звання академіка до Безуглого «приставляли» лише з формально-документальної необхідності, а в усних розмовах вживали це звання виключно у переносному значенні.

Адже саме ця людина зробила все для того, аби науково-виробнича ефективність академії зменшилася до рівня 40 копійок власних надходжень при 1 гривні бюджетного фінансування при високій затребуваності з боку приватних виробників. І це при тому, що основні засоби дослідних господарств НААН України зносилися на понад 64%, а для їх оновлення необхідно майже 4 млрд. грн.

Так з чого почався шлях людини, яка за рекордно короткий час поставила під загрозу найбільш перспективну галузь економіки України? Кар’єра «академіка» розпочалася у аспірантурі. Сьогодні академічне середовище знає, але не говорить відкрито про «геніальні» дослідження «біофізика», про те, куди вони поділися і яким чином він отримав Державну премію на сфальшованих даних.

З того часу саме фальсифікації стали головним методом роботи горе-академіка. У більшості випадків «Безумний» працював не сам, а використовував у якості спільника нинішнього заступника президента НААН України Ігоря Зубрича. З його допомогою, вкотре сфальсифікувавши документи, Микола Безуглий очолив Інститут тваринництва Української академії аграрних наук, ледь не засадивши до в’язниці ні в чому не винного попереднього директора.

Наступним яскравим етапом наукової кар’єри «академіка» є провернута ним спецоперація по навмисному доведенню до банкрутства ДП «Українка». Там Безумному вдалося здобути легку наживу на племінних бугаях, які сьогодні згідно документів ходять по усій Харківщині, а насправді знайшли притулок у Печенігах. Про те, скільки Микола Безуглий заробив на цій оборудці, знає лише він та його колишній покровитель Михайло Зубець, який усіма силами тягнув «академіка» на вищі щаблі наукової влади, зробивши його віце-президентом Національної академії аграрних наук. На цій посаді Безумний і підсидів свого «духовного наставника», і вже у березні 2011 року змістив Зубця і сам став президентом Національної академії аграрних наук України.

Саме з цього моменту і почалося знищення української аграрної науки. Очоливши НААН України, Микола Безугли отримав усю повноту влади і одного-єдиного покровителя - голову Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимира Петровича Семиноженка. З подачі останнього Безуглому було створено усі можливості для знищення української аграрної науки. Чи вони обидва вирішили збагатитися на майні академії, чи просто-напросто Безумному довелося відробляти довіру старшого товариша, невідомо. Але те, що з приходом Безумного до влади в академії розпочався найбільш жахливий період за усі часи її існування – це достовірний факт. Усім, хто в це не повірить, варто поспілкуватися за чаркою з будь-яким академіком НААН України, і запитати, чи залишилося ще в аграріїв-науковців майно, яке не встиг прихватизувати Безумний.

На сьогодні академія об’єднує 63 науково-дослідні інститути, 40 дослідних станцій і 145 дослідних господарств. За цими невеликими цифрами – не лише вивіски поважних інституцій, а перш за все - сотні приміщень та тисячі гектарів земель дослідницьких установ.

Яскравим та по-справжньому безумним бізнес-проектом організованого та дуже злочинного угруповування Безуглого-Семиноженка є передача комерційній структурі 2 тис. га чорнозему у Горохівському районі Волинської області під енергетичну лозу.

У робочому щоденнику Безуглого на черзі стоїть передача підконтрольним комерційним структурам 338 тис. га ріллі дослідних господарств і науково-дослідних установ. І у таких проектах і полягає головний інтерес Миколи Безуглого та його бізнес-партнера Володимира Семиноженка.

А от до науки цікавість проявляють лише справжні вчені аграрії, які ледь животіють на ставці-чотирьохденці, запровадженій під керівництвом Безуглого його ад’ютантом Ігорем Зубричем та інколи – депутати Верховної ради, столи яких засипані листами-скаргами від поважних агронауковців.

Не витримавши безумної бездіяльності в НААН України, парламентарі навіть викликали «академіка» на килим, заслухавши звіт про результати та перспективи реформування аграрної науки. У приватній розмові з одним із членів профільного комітету Верховної ради я дізналася, що звіт був схожий на справжнє посміховисько.

Саме на цьому засіданні народний депутат від Партії регіонів, член Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин Павло Гнатович Сулковський виголосив репліку, що характеризує ненажерливість Безумного, що обіймає посаду Президента НААН України і першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України: «Вам потрібно покинути одну із посад... Цю ідею слід донести до міністра аграрної політики, прем’єра. Я допускаю суміщення двох посад за умови, якщо і в сільському господарстві, і в науці справи ладяться. А якщо і там, і там треба впрягатися по повній програмі і добряче тягти плуга, то доцільніше залишити Миколу Дмитровича керувати наукою. Повірте, від цього сільське господарство лише виграє».

Сам Безуглий не виключає, що найближчим часом покине обидві посади – надто багатло він натворив і з Михайлом Зубцем, і з Володимиром Семиноженком, і на догоду «помаранчевій команді» у період з 2006 по 2010 роки. Проте Микола Дмитрович постійно апелює до того, що «зелене світло» на науково-міністерське сумісництво дав йому Кабінет міністрів України. Проте, тут нелогічним виглядає запит, який минулого року надійшов з КМУ до Мінагрополітики щодо того, на якій підставі Микола Безуглий суміщає посади першого заступника міністра агрополітики та Президента НААН України?

В будь-якому разі, Безумному академіку пророкують, що на одному з крісел йому вдасться втриматися протягом найближчого місяця. Бо саме стільки планує протриматися і Володимир Семиноженко. Їх улюблена фраза за бокалом червоного італійського вина «Нам би ще трішки, нам би ще кілька місяців!» може стати реальністю. Алаверди тостуючим сформулюю так: «Якщо ви, панове, ще кілька місяців душитимете аграрну науку, то це будуть останні місяці її існування!». То сільки ще варто Азарову та Львочкіну дослухатися до нерадивих нашіптувань Семиноженка про те, що «Плямистий там рулить в академії, всьо буде окей!»?