Фото  ЛигаБізнесІнформ

5 березня з Ради "пішов" перший регіонал – Вищий адмінсуд позбавив члена фракції Партії регіонів Андрія Веревського депутатського мандата.

Для когось очевидно, що це показовий акт до рішення суду щодо мандата Сергія Власенка. Ще для когось зрозуміло, що в такий спосіб Партія регіонів позбувається баласту, тобто тих, хто практично гарантовано не ходитиме на засідання в той час, коли владі в парламенті потрібні "дисципліновані бійці".

Проте, випадок таки реально показовий.

Адже влада позбувається "своїх" – заради того, аби виглядати безсторонньою – ми не маємо преференцій щодо порушників. Веревський чи Власенко – яка, мовляв, різниця.

Формально Веревський позбувся мандата за сумісництво – суміщав роботу в комітеті Верховної Ради з земельних питань із головуванням в агрохолдингу "Кернел Холдинг", що підтверджується документами та рішеннями Ради директорів підприємства.

Суд переконаний, що дії депутата порушують 79-ту та 81-шу статті Конституції, а також суперечать закону про протидію корупції.

Сумісництво – частина одного із критеріїв кампанії ЧЕСНО, "Причетність до корупційних дій та зловживань", – яка фільтрувала кандидатів у депутати на предмет і цього порушення, і з'ясувала, що не лише Веревський помічений у ньому.

Загалом рух ЧЕСНО виявив 7 сумісників у Раді попереднього скликання та 5 – у чинному складі парламенту.

Тоді, у процесі першого етапу кампанії Чесно, політики традиційно закидали активістам нереалістичність дотримання всіх критеріїв ЧЕСНО, включно з особистим голосуванням.

Сьогодні – це порядок денний парламенту, один із ключових моментів приведення парламентської практики до вимог Конституції та можливість для опозиції бодай якось впливати на ситуацію в Раді.

Приклад із Веревським доводить, що й інші критерії ЧЕСНО – це не просто "видумки активістів", це вразливі місця політиків, без викорінення яких ми будемо мати суцільні "криві політичні дзеркала", а не реальну політику. Політик може відбутися й стати самостійним політичним гравцем лише за умови, коли реально спиратиметься на довіру людей. Останнє ж неможливо без прозорості та чесності.

ЧЕСНО починає новий етап кампанії, мета якого – показати країні, як живе й функціонує парламент у цілому та кожен із діючих депутатів окремо. Наші дослідження будуть стосуватися трьох категорій – прозорості, підзвітності та якості роботи парламентарів. Результати дослідження ми будемо максимально доносити до виборців.

Інформація – це основа для того, аби люди могли впливати на політику, бодай раз на кілька років у ході виборів.

Далі – черга за міністрами та інші посадовцями найвищих рангів. Але саме з парламенту, як з обраного органу, мають початися нові стандарти відкритості, а значить і нові стандарти політики.

Прозорість

1. Їхні кар'єри та помічники.

Виборець, а не лише Центральна виборча комісія, має право знати, хто є депутат: починаючи від освіти, закінчуючи фактами партійної кар'єри та громадської активності.

Виборці мають знати, хто допомагає депутатам у реалізації їхніх депутатських повноважень, і кому він, виборець, платить зарплату, аби обрані депутати могли якісно виконувати свої законодавчі функції. Список помічників – це не цікавість, це – норма прозорості в діяльності народного депутата.

2. Їхні витрати.

Виборець має знати, як депутат витрачає кошти, що їх він, виборець, сплачує йому на виконання депутатських повноважень. Щомісяця кожен депутат отримує на ці цілі понад 17 тисяч гривень, без урахування заробітної платні. Відтак, стандарт прозорості передбачає можливість для виборця простежити – на яку депутатську діяльність обранець витратив ці кошти.

3. Їхні пільги.

Виборець має право знати, чи заплатив він за додаткові "депутатські бонуси" у вигляді отриманого безкоштовного житла чи матеріальної допомоги на його придбання. На це з бюджету щорічно витрачалося близько 20 мільйонів гривень. 

Підзвітність

1. Їхні щоденні обов'язки.

У сесійному режимі депутати працюють лише один чи два тижні на місяць. Інший час – це робота в комітеті та робота з виборцями на окрузі. Проте, жодного контролю за тим, як депутати працюють в округах, – немає. Для більшості виборців навіть близько не відомо, де відбуваються прийоми на окрузі, і куди йому йти зі своїми проблемами. Виборці мають знати, де знайти власних обранців, де їхні приймальні й де вони зустрічаються з людьми.

2. Як виборцеві контактувати зі своїм обранцем.

Те ж саме стосується й питання, куди спрямовувати питання та пропозиції. Парламент забезпечує депутатів електронною поштою, але більшість її так і не використовує, натомість приватні мейли лишаються невідомими широкому загалу.

Ми переконані – депутати мають розповісти, як виборці можуть із ними контактувати. Без таких контактів навряд чи можна представляти виборців. І всі існуючі сучасні засоби зв'язку цілком дозволяють це зробити. Зрештою, це стандарти тієї ж Європи, бажання інтегруватися до якої постійно декларується українськими політиками. 

Якість

Безперечно, сутність депутатської діяльності – законотворчість в інтересах тих суспільних груп, які обранці представляють. Аналіз законодавчих ініціатив, їхня відповідність програмам політичних сил та волі виборців – це окремий етап дослідження.

Але ми переконані, що лише все це разом із прозорістю та підзвітністю може реально змінити якість політики. 

*   *   *

Світ знає чимало концепцій демократії. Але більшість із них мають одну ознаку: демократія неможлива без дотримання процедур та правил, базованих на верховенстві закону.

У цьому сенсі, ігри із законом не можуть мати жодного виправдання. Але це станеться лише тоді, коли нехтування правилами буде викоренене самими учасниками політичного процесу.

Якщо хочеш, аби з тобою чинили у відповідності до закону, будь чистим перед цим самим законом. У цьому сенсі, чистота починається з максимальної прозорості. Лише це дає суспільну легітимацію.

І в цьому, як ніхто за нинішніх умов, зацікавлена опозиція та нові політичні сили. Інакше "нові" ризикують дуже швидко стати "старими".

Різницю та новизну треба доводити щодня, конкретною роботою та відповідністю трьом простим вище означеним позиціям. Усе інше – радикалізм, демонстрація силових прийомів та знесення пам'ятників – виглядає, безумовно, яскраво, але надто вже нагадує шоу.

Однак без політичної сутності – шоу не має змісту. Люди втомлюються від шоу, і це лише питання часу.

Люди мають довіряти політикам. А довіра базується лише на прозорості та ЧЕСНОсті.

Це – основа реальної політики.

 Вікторія Сюмар, спеціально для УП