Олександр Біленький

У наш комп’ютеризований час фріланс став таким собі образом вільної роботи. Здавалося, відсутність необхідності добиратися до офісу має визволити людину. Редакція strike.in.ua намагалася вивчити це питання.

Робота обітована?

Нещодавно сайт hh.ua, який спеціалізується на розміщенні інформації про пошук роботи, опублікував результати дослідження, відповідно до якого робота на фрілансі видається достатньо привабливою. Серед названих переваг – гнучкий графік роботи, відсутність прив’язки до офісу та можливість вирішувати справи у зручний час.

Робота на відстані – золота мрія ідеологів постіндустріалізму. Офіс-квартири, де люди можуть працювати, не витрачаючи час на дорогу (в мегаполісах це може займати близько чотирьох годин у добі).  Інтернет-мережа, яка може рознести інформацію по світу.

З точки зору прибутковості бізнесу – це теж гарний спосіб зекономити видатки на офіс, розмір підприємства (зекономити податки на зарплати).

У скільки оцінити життя?

Як оцінювати працю спеціаліста на фрілансі? Це питання уже довгий час турбує як працівників, так і клієнтів в Україні.

Справа у тому, що модель погодинної оплати, яка прийшла із Заходу, не є дуже звичною для українського суспільства, де є звичка оцінювати роботу зарплатою. І досі на ринку можна знайти малофунціональні вакансії (платять за те, що «сидиш»), які є могилами як для людських життів, так і для сфер виробництва.

Кілька років тому прогресивною моделлю оплати праці у агентствах (посередник між замовниками та фріланс-виконавцями) вважалася модель, запропонована рекламістом Романом Гавришем (AIMBULANCE agency). На ринку було запропоновано модель вирахування оплати праці спеціаліста за принципом: відсоток  ефективності (скільки часу реально треба на виконання)+ extra/unique expertise/value (інтелектуальні затрати: експертиза, креатив тощо) + overheads (витрати на спеціалістів, які непрямо задіяні в проектах: бухгалтери, а також канцелярія тощо) + external expenses (зовнішні затрати) + agency commission (витрати комісії).

Для агентства прибутковими у даному кості є agency commission, extra/unique expertise/value. Працівник отримує гроші за «відсоток  ефективності» – час, який іде на витрати проекту.

Проблема виміру часу (трекінг) – одна із тих, що змусила рекламні та ай-ті агентства в Україні відходити від популярної до кризи 2008 року моделі фрілансу та повертатися до моделі «in house».

Як бачимо, основним споживачем результатів праці фрілансера є агентство або сайт із замовленнями, куди замовник першопочатково вшиває свої затрати. Тобто, модель прямої співпраці не виправдовує себе з ряду причин. Однією з цих причин є відсутність контролю за підрядником.

Фактор політики

У публіцистиці сучасності фрілансерів прийнято називати «м’ятими комірцями» – на противагу «білим», «синім» і іншим комірцям класичного бізнесу.

Основною загрозою від фрілансерів на ринку праці є а). низька солідарність б). незалежність від національного законодавства по охороні праці в). демпінгування з причин нижчої собівартості.

Втім, чи є це загрозою для України? Наразі профспілки у своїй масі втратили статус захисника робітників. Фрілансери як продукт діджитал-капіталізму розуміють: кооперація це не лише співіснування, але й деяка картільна змова.

З об’єднань, які широко представляють фрілансерів та є їх замовниками, можна виділити UDAC (Ukrainian Digital agencies committee). Втім, агентства більше зацікавлені у відстоюванні своїх маленьких інтересів і гонитвою за клієнтом, ніж відстоюванням високих затрат на ринку.

Дослідження hh.ua показує, що 91% опитаних працівників мріє бути фрілансерами, однак ними не є. На жаль, ринкова економіка має погану особливість зменшувати вартість оплати при наявності великого попиту. Масове фрілансерство знизить такі переваги як погодинна оплата та можливість працювати за гнучким графіком і оголить іншу реальність: відсутність інструментів впливу на замовника, потреба працювати багато, низький рівень спілкування та розширення зв’язків.