Вбивство Кранца або кривава історія маєтку Ахметова в Ботанічному саду Донецька

Вбивство Щербаня не можна розслідувати з відривом від інших резонансних вбивств, які стрясали Донбас в бурхливі 90-ті. Зрозуміло, що нинішній заангажованій генпрокуратурі чіпати весь той масив не можна, адже десятки осіб, які так чи інакше проходять у тих «мокрих справах» нині є депутатами Верхової Ради, впливовими бізнесменами, можновладцями.

Однак, якщо генпрокуратура не може собі дозволити згадати «героїв» тих років, то у автора таких зобов"язань не перед ким не має.

Одним з джерел на які посилається автор у своїй версії кривавої історії Донбасу є папка з МВС з оперативними донесеннями, що стосуються життя донецького криміналу бурхливих 90-тих. Коли я працювала над темою «Ху іс містер  Іванющенко» цю папку мені вдалося дістати від особи, що деякий час працювала в МВС.

Звичайно можна ставити під сумнів достовірність документів. Відповідно рекомендую сприймати авторський текст, як версію. Хтось може спитає: чи етично озвучувати прізвища відомих людей у кримінальних справах спираючись на сумнівні джерела? Моя відповідь: якщо генпрокуратура дозволяє собі вибудовувати обвинуваченя лідера опозиції на сумнівних доказах, чому автор не може викласти на розсуд читачів, те що має. Тим паче самому автору документи з папки з МВС здаються достовірними.

(Для тих, хто читав рік тому на моїй сторінці у фейсбуці подібний текст, додам, що це доповнена версія).

Мотиви вбивства господаря Донбасу  Євгена Щербаня, яке відбулося в 1996-му році на донецькому летовищі, варто пошукати в 1992 році.

В тому році  Євген Щербань був уже відомий, як власник корпорації «АТОН», потужний бізнесмен, обличчя Донецького регіону.

А ось Ахат Брагін, наставник  Рината Ахметова, був знаний лише, як авторитет Донецька. Один з багатьох. Хоча вже почав легалізовувати свій «бізнес» і мав ту перевагу, що співпрацював з Щербанем. Це прослідковується в документах оперативної розробки Ахата Брагіна. Там серед «контактів» Брагіна періодично вигулькує офіс корпорації «АТОН».

До Щербаня Алік Грек заскочив і перед вбивством іншого потужного бізнесмена Донецька Яноша Кранца.

Це було перше надзвичайно резонансне вбивство Донбасу і перший серйозний переділ власності. Адже після смерті Кранца всі його «напрацювання» успадкував Алік Грек. До того ж, що показати іншим свою силу Брагін демонстративно переніс свій офіс в шикарний маєток покійного (колишню держрезиденцію, яка будувалася для Горбачева) в ботанічному саду міста Донецька.

Нині в тому маєтку мешкає відомий всім спадкоємець вже Ахата Брагіна – Ринат Ахметов.

До речі, в 92-гому правоохоронці начебто розробляли і його причетність до вбивства Кранца.

Зокрема, в папці, які автору передало джерело з МВС знайшлося ось таке повідомлення:

Також в папочці є документ негласного спостереження за самим Аліком Греком в той місяць, коли був вбитий Кранц.

Географія цього документа дає яскраве уявлення про становлення бізнесу Донецького клану. Алік Грек неодноразово відвідував «хлібні» місця Донецька, наприклад склад шахти «Жовтнева», приймальню «Облспоживспілки», склад «Укроптхозторга», підсобні приміщення універмагу «Україна», комбінат панельного домобудування. Там він домовлявся, щоб державні установи списували певний товар, який він потім реалізовував на чорних ринках, через свою кримінальну структуру. «Донецькі» ще тоді обкатували свої таланти обкрадати державу.

Згідно цього документу Брагін регулярно відвідував і похорони. Не здивуюся, якщо це були похорони його жертв. Особливий цинізм «донецьких» був відомий ще в ті часи.

Ахметов і Брагін на похоронах Кранца Фото Ахметов і Брагін (в малиновому пальто) на похороні Кранца. Стоп-кадр з оперативної відео-зйомки 

Але що, нам особливо цікаво незадовго перед смертю бізнесмена Грек був помічений в офісі Євгена Щербаня та кафе Кранца «Червоний кут», де Кранц зазвичай приймав візитерів.

Отож слідство потім відпрацьовувало версію, що Кранц загинув, тому, що йому зробили пропозицію працювати разом, від якої не варто було відмовлятися, але підприємець виявився смертельно впертий.

У справі про вбивство Кранца правоохоронці зібрали багато томів важливих деталей. З «міліцейської папки», автор дізнався, що був навіть головний підозрюваний виконавець – дехто Олег Морозов.

Чий це був «человечек» можна уявити з іншого документу з міліцейської папки, де йдеться про те, що Олег Морозов деякий час проживав у квартирі Сергія Кия. Той Кий надзвичайно схожий на нинішнього народного депутата, який потрапив до списку  Партії регіонів за квотою Ріната Ахметова.

На фото Сергій Кий – людина дуже схожа на нинішнього народного депутата 

Я почала історію «донецьких» з вбивства Кранца, тому що саме воно розпалило маштабну кримінальну війну на Донбасі у крові, якої і народився нинішній «донецький клан», який захопив Україну.

Війна почалася, бо на початку 90-тих будь-який великий бізнес донецька був пов'язаний з криміналом. Не винятком був і Янош Кранц. За ним також стояли відомі кримінальні авторитети – Фролов і Брагінський, з Кранцом співпрацювали підприємці з кримінальним ухилом Кушнір і Рябін. Пізніше цих двох звинуватять в тому, що вони стояли на чолі банди, яка вбила Брагіна, Щербаня, Момота та інших.

Як що це правда, вбивство бандою Кушніра Ахата Брагіна та Євгена Щербаня можна розглядати, не як замовне вбивство, а як вендету, як самооборону – вбити, щоб вижити самим. Щоправда важко віриться, що «недобиткам» Кранца було під силу прибрати двох королів Донбасу без допомоги зі сторони. Хоча все може бути – загнаний в куток звір особливо страшний. Також інтерес прибрати Щербаня і Брагіна тоді мала чимала кількість сильних фігур Донецька і Києва. Месникам могли і допомогти, або просто підставити.

 Тетяна ЧОРНОВОЛ

Після вбивства потужного бізнесмена Яноша Кранца, коли ОЗУ Аліка Грека окупувало його маєток в ботанічному саду Донецька, кримінальні кола області були обурені – адже був порушений баланс сил.

з міліцейської папочки автор дізнався, що після смерті Кранца відбулася сходка авторитетів в місті Дебальцево. Як стало відомо автору з міліцейських документів на офісі МПП «Прометей», що належить братам Долідзе (авторитети, які контролювали північ донецької області) зібралися зірки кримінального світу Фролов, Брагінський, Іванющенко (той самий Юра Єнаківський), Узбек, Бімбат.

На кримінальному зібранні авторитети висловлювали невдоволення діями Брагіна, а також обговорювали економічні плани – взяти під контроль пункти обміну валют. Що цікаво цю програму презентували дехто Фролов і Юрушев. Перший вже покійний, другий відомий експортер риби в Україну, власник митного терміналу під Борисполем та улюбленого готелю Віктора Януковича в Києві - «Інтерконтиненталь», де зазвичай  Партія регіонів проводить свої заходи.

Узбек запропонував узгодити програму з Брагіним, однак авторитети заявили, що ніяких справ з Брагіним вони мати не бажають.

Нині Узбек – бізнесмен Донецька. Коли автор розробляла тему, хто стоїть за приватними фірмами, яким залізниця в 2012 віддала в користування свої вантажні вагони, то від донецької структури «Транс систем лоджистік» ниточку вдалося дотягнути і до Узбека. Що зовсім не дивує, бо, як бачимо, ще в ті часи Узбек був людиною Брагіна, а нині відповідно близький до Ахметова.

Деякі діяння Узбека з міліцейської папочки

Ахат Брагін був обурений рішенням дебальцівського збіговиська. Отож невдовзі правоохоронні органи почали розробляти його причетність до вбивства кримінального авторитета, близького до Фролова - «Бека».

Учасники дебальцевської сходки відповіли вбивством людини з оточення Брагіна. Донбас сколихнула кривава вендета.

Стикнулися лоб в лоб кримінальна північ та кримінальний центр та південь донецької області.

Як би нині це не здавалося неймовірним, але в ті часи Ахат Брагін та  Ринат Ахметов виступали проти братів Долідзе та Юрія Єнаківського, який тоді «опікав» нині дуже відомих особистостей, таких, як міністр АПК Микола Присяжнюк та Президент Віктор Янукович.

Близькі стосунки між цими трьома почалися, ще в часи радянського союзу, коли на грунті тотального дефіциту в країні, як на дріжджах зростали кримінальні клани. Директори різних державних баз списували товари, кримінальники реалізовували їх на чорному ринку за ціною куди вищою за нормативну. Джерело з Єнакієве розповіло автору, що такий бізнес спочатку звів Юрія Єнаківського і Присяжнюка, який тоді був директором теплиць шахти «Орджінікідзевугілля». Через кримінальні структури можна було нелегально, але дуже вигідно реалізовувати овочі та зелень. Але банду більше цікавила автобаза шахти, автозапчастини та паливо, тому начебто через Присяжнюка авторитети Єнакієве вийшли на керівника автобази –  Віктора Януковича.

Джерело з Єнакієве розповіло автору, що  Янукович не втаємничував наявність кримінального даху і навіть в наймізерніших конфліктах кричав – «покличу братву».

Ось так цікаво: в далекому 1994-тому році Ахметов та  Янукович, яких нині не уявляють одного без іншого, знаходилися в різник окопах. А війна була масштабна і кривава...

На фото зброя оформлена на Іванющенка

Зокрема у березні 94 невідомі особи вчинили замах на Аліка Грека в селищі Піски, де у «підприємця» знаходився голубник. Хоча Алік Грек в свій час працював м'ясником (тобто продавав м'ясо), кажуть любив братів наших менших, особливо коней і голубів. Біля голубків Брагіна і підкараулили вбивці. Дивом він залишився живий, кинувся в голубник, де відсидівся серед переляканих птахів, поки вся його охорона злягла під вогнем автоматів.

У відповідь почали гинути дебальцевські-єнакіївські.

Невдовзі був вбитий авторитет Мінас з вірменської угруповання. Потім Глєбов С.Н., джерело з МВС вказує, що він нібито контролював донецьке відділення банку «Інко», який на прохання Фролова оплатило замах на Аліка Грека.

Був вбитий і сам Фролов – близький партнер покійного Кранца, один з найвпливовіших авторитетів бандитського середовища, затятий опонент Аліка Грека.

Міліціонерам пощастило взяти серйозний слід у справі вбивства Фролова, бо за кілька хвилин до його смерті наряд міліції випадково затримав поблизу місця злочину бойовика «Люксів» (так тоді називалася ОЗГ Аліка Грека) – Володимира Рухманова. Міліціонерів випадково зацікавив чоловік, який в теплу погоду сидів на лаві в об'ємній куртці з великою сумкою на колінах. Під курткою виявився -бронежелет, в сумці-автомат. Поки пакували затриманого в «бобік» почулися постріли, і міліціонери навіть стали свідками втечі бойовиків. Стало ясно Рухманов прикривав відхід своїх «колег».

Однак даремно напружувалися міліціонери, в цей же день Рухманов був звільнений постановою прокуратури.

Правда дивно, що прокуратура виявилася такою доброю до підозрюваного, який був затриманий на місці злочину? Але мотиви прокуратури стають зрозумілими, якщо знати, що тоді прокурором донецької області працював Геннадій Васильєв, нинішній народний депутат від  ПР.

Єдине, що зробила міліція, це простежила за Рухмановим після його звільнення. І що ж?! Відразу після виходу з казематів Рухманов попрямував в готель «Люкс» в Ботанічному саду – резиденцію Ахатя Брагіна, нинішній маєток  Рината Ахметова.

Однак до звільнення Рухманова міліціонери все-таки встигли його допитати.

Цитую документ з міліцейської папочки: «Первоначальние данніе внутрикамерной разработки Рухманова указали, что преступление организовал Морозов по указанию Брагина. Закрепить указаную информацию не предоставлялося возможнім ввиду постановления прокуратури об освобождении Рухманова из-под ареста. Со слов адвоката Медведева защищать Рухманова его попросил Коржев личній адвокат Брагина».

Що означають слова в міліцейському документі: «первоначальние данніе внутрикамерной разработки Рухманова»? Очевидно це означає, що Рухманову прийшлося не солодко, якщо майор міліції Синенко, який затримував та «допитував» бойовика так багато дізнався. Тому не дивно, що братва так жорстоко помстилася майору.

Спочатку в Синенка стріляли, але він вижив та виїхав на заробітки в Грецію. Однак його дістали і там. Коли Геннадій Васильєв став Генеральним прокурором України Синенка раптом було звинувачено у вбивстві... Ахата Брагіна. Єдиним доказом проти Синенка був його телефон в записній книжці одного з ймовірних вбивць Ахата Брагіна, який, до речі, не дожив до суда. «Мафія перемогла», – тільки і сказав Синенко, коли в 2007 суд зачитав йому вирок.

В 2009-тому Верховний суд скасував вирок і паралізованого екс-майора міліції випустили з в'язниці. Однак в 2011 «донецькі» знову згадали про майора і справу Синенка знову направили на дорозслідування.

Отже  Тимошенко не перша. Це давня донецька традиція сидіти за чужі вбивства.

 Тетяна ЧОРНОВОЛ