У депутата-мажоритарщика от ВО "Свобода" Ирины Фарион репутация одного из наиболее радикально настроенных политиков. Профессиональный филолог, преподаватель украинского языка в Национальном университете "Львовская политехника", основной свой политический капитал заработала на ниве непримиримой борьбы с русификацией Украины.

В эксклюзивном интервью нашему изданию Ирина Фарион заявила, что депутаты-свободовцы ни на шаг не отступят от своих идеологических принципов. При этом осознавая, что такая принципиальность этой политической силы вполне может привести к жесткому противостоянию и, как следствие, неизбежному применению силовых приемов в Верховной Раде.

В беседе с журналистами News24UA Ирина Фарион не стеснялась в выражениях, которые, зачастую, были достаточно острые и спорные. Кроме того, пани Фарион заявила, что дает разрешение на публикацию интервью с ней только в случае его выхода на украинском языке. Такая принципиальность новоизбранного депутата несколько нарушает стиль нашего, русскоязычного, издания, но не противоречит его духу в принципе: мы публикуем материалы даже на любимом многими английском языке (а государственный язык своей страны, тем более, почитаем и уважаем), предоставляя на суд читателей самые разные точки зрения. Поэтому, дабы понять позицию нового политика Ирины Фарион, публикуем беседу с ней  "мовою оригіналу".

Часть первая: Что для свободовцев - мова

- Нова Верховна Рада розпочала роботу з силових дій, головним чином – з боку представників вашої політичної сили. Це мало великий резонанс, в тому числі - за кордоном. На ваш погляд, чи не призведе подібна практика до руйнування парламентаризму в Україні? Це явно на руку вашим опонентам із влади ...

- А може, ми б  говорили з вами не про наслідки, а про причини? Якщо провладна більшість порушує закон, то, відповідно до Закону про статус народного депутата, депутат повинен реагувати на це. Перше, що ми зробили, - унеможливили голосування чужими картками. Друге - не пустили "тушок" до зали, хоч відповідальність за "тушок" лежить передусім на Об'єднаній опозиції. Третє, ми припинимо незаконну практику доповідати в парламенті недержавною мовою. Підставою для цього є 10-та стаття Конституції України, рішення Конституційного суду від 1999-го року, та стаття 2,  частина 3 Регламенту Верховної Ради. Не порушуйте закон - будемо працювати. Будете порушувати закон - не будете працювати. Все!

- Але представники влади, судячи з виступу Сергія Тігіпка на мовну тему, не дуже налаштовані на компроміс із вами. Тому можна прогнозувати подальше протистояння.

- Саме так. Так і буде. По-іншому події розгортатись не будуть. Ми ніколи не приймемо їхніх цінностей. Ми не будемо жити за їхніми свавільними приписами. Не вмієте жити за законом через словесну аргументацію - будемо шукати інших аргументів. Ось ми їх і знайшли.

- Але тоді будуть суцільні бійки...

- То до них апелюйте! Ми не порушуємо закону і хочемо їх також цього навчити. Якщо з трибуни Тигіпко заявляє про двомовність України, то запитую його: звідки взялася ця двомовність? Хто її приніс сюди? Нехай почитає Івана Нечуя-Левицького, де він пише: "На штиках принесли сюди двомовність". Двомовність - це наслідок окупації України, ви що, хочете, щоб я, вільна людина, це прийняла? Прочитайте 10-ту статтю Конституції України. Не вмієте виконувати закон - навчимо! Або їдьте, де панує інша мова.

- Але ж діяти насильницькими методами не дуже ефективно...

- Відповім вам словами Аристотеля: "Якщо тобі кажуть, що можна не шанувати батька і матір - ти нічого не доводь, а карай".

- Мудро.

- Ось Аристотель говорить - нічого не доводь. А що таке "батько і матір" у масштабах держави? Це і є закон. Видатний історик Тацит казав: "Що більше законів у державі, то більший у ній безлад". Я уважно прочитала Регламент Верховної Ради, Закон про комітети і Закон про статус депутата. Близько до ідеального. Але насправді, це - дві паралельні реальності. Одна реальність – законодавчі акти, а інша – чинна політика. Я не хочу жити у світі паралельних реальностей.

Якщо зараз не навчимо цю орду, що виродилася в часи "советської" імперії, жити за законом, - тоді вся країна стане "зоною". Ви розумієте, це для мене не політика, а банальне обстоювання життєвих принципів. Нашу Конституцію визнали однією з найкращих у світі. Як можна зневажати статтю, яка захищає твою духовну незалежність - державний статус мови? Тігіпко може собі уявити, щоб у Польщі депутат говорив німецькою мовою? Тігіпко може собі уявити, щоб у Польщі депутат говорив російською мовою? У Росії може собі хтось уявити, щоб депутат говорив татарською мовою? Хоча Росія - федерація, а у нас - унітарна держава. Знаєте, в чому полягає трагедія нашої держави, нашого інформпростору і нашого менталітету? Ми доводимо аксіоматичні речі, а теореми зостаються без вирішення.

- Може, доводити свою правоту варто не силовими діями, а тезами? Вести переговори, виховну роботу...

- Я вже вам процитувала Аристотеля. Ви що, хочете, щоб я сідала за стіл переговорів з Януковичем? Це Ющенко сідав за стіл переговорів з ним. І він не просто сів за стіл - він підписав з ним Універсал національної єдності. Це завал! Зеку подати руку?

Процитую вам Франка. Бачу, мої аргументи не діють, буду спиратися на класиків: "Хто з всіми добрий хоче буть, той швидко втратить добрий путь. Не може при добрі той жить,  хто хоче злу й добру служить. Бо хтівши догодить обом – він швидко стане зла рабом".

Чи не став Ющенко "зла рабом"? - Став! Один відсоток підтримки на останніх виборах - супроти 51% на виборах 2004-го року яскраво про це свідчить. На третій день перебування у Верховній Раді найменше думаю про політику, найбільше  – про засадничі людські цінності. Якщо нехтуємо такими цінностями, як вірність, відповідальність, принциповість, одержимість, жертовність – то хто ми?

Якщо не працюють закони - це катастрофа, якщо не працює мораль - це крах. Наш теперішній тиск у парламенті - це форма моральної обструкції. Ми як меншість розуміємо, що не зможемо проголосувати низки кардинально важливих законів для суспільства, проте зможемо зберегти власну гідність – людську та національну, а отже, стати голосом нашого виняткового виборця. Я не приймаю жодної форми підлеглості цій орді. Мабуть, складно буде працювати в комітеті з питань освіти і науки з незвичним для себе середовищем. Проте маю переконувати, що система освіти - це не тільки знання, якими ділимося з молодими людьми, це передусім формування світоглядових цінностей. Якщо це світогляд українофобії, представлений владною частиною зали, то моє завдання максимально його нейтралізовувати.

- Таким чином, можна говорити, що це позиція не тільки сили, але і позиція гідності?

- Саме так. Один з великих поетів, сказав, що життя - це не тільки прямостояння, але і протистояння. Натомість на похиле дерево кози скачуть. Що сталося з похилим деревом, яке називалося "Нашою Україною", - ми всі добре знаємо. Якщо не будемо кременем, яким було бандерівське покоління в міжвоєнний період, то яка наша перспектива в цьому жорсткому і жорстокому світі? Нація, яка має таких феноменальних гігантів духу, як Шевченко, Франко, Леся, Коновалець, Бандера, Шухевич... Вони мертві лякають тих кримінальників при владі до смерті. Кримінальники воюють з Бандерою і Шухевичем, скасовують їм звання героїв ... Кажуть, якесь нещастя зареєструвало законопроект, що передбачає кримінальну відповідальність за героїзацію Бандери, Шухевича і Коновальця. Людей, які оберігали національну і людську гідність в умовах трьох окупацій: польської, німецької, російської. Олег Тягнибок, виступаючи на сесії, вдало зауважив, що провладна частина сесійної зали - це люди з колоніальним способом мислення, це раби. Вони живуть за принципом: "Сонце весело сміється - все на світі продається". У них політика - це форма бізнесу, а для мене політика - це форма втілення прав і свобод моїх виборців.

- То як, на ваш погляд, звільнити Україну від таких людей?

- Запропонувати іншу модель життя як побудову реально незалежної Української держави. Принаймні таку модель держави, яку мають, наприклад, поляки чи угорці.

- Але це все має бути підтримано не тільки у Львові та Києві, але і на Сході України.

- Коли ми починали, то мали 0,36% підтримки в загальнонаціональному масштабі. У Львові ми мали підтримку в обласну раду на рівні 6%. У нас там було всього лише 9 депутатів у 2006-му році. У 2010-му році ми привели у Львівську облраду вже 41-го депутата, у Львівській міській раді у 2006-му ми мали 10 депутатів, тепер маємо більшість - 55 депутатів. І так по всіх областях.

За рахунок чого це відбулося? За рахунок активної роботи з людьми і за рахунок радикалізації способу мислення українців. Тобто, не працюють ці моделі пристосуванства і компромісу. Філософія компромісу зазнала абсолютного краху. Головний бич українського менталітету – філософія меншого зла. Послідовно вибираючи менше зло, ми накопичуємо його, і врешті-решт мале зло стає величезним і збиває нас із ніг. Хіба ви не відчуваєте себе збитим з ніг? Я відчуваю. Коли я чую виступ Тігіпка (на мовну тему - Ред.), то за голову хапаюся: як можуть люди з таким мисленням бути при владі? І це люди, які відповідають за соціальну політику, за соціальний захист - ким же себе повинна почувати людина в тій країні? Абсолютно залежною, а залежність - це рабство. Отож, ми повинні пропонувати інші стандарти, що ми і робимо на місцевому рівні, за що і отримали найбільшу підтримку у Львівській області. Відрадно, що у Києві за нас проголосував кожен 4-й, і я розумію, яка паніка від цього у чинної влади.

- Киянам ніколи не був чужий український патріотизм, а ось погляньмо на Донбас чи Крим...

- Візьмемо всього лише дві області - Донецьку та Луганську, де зараз ми отримали понад 1%. Але як нам відомо, дані екзит-полу в Луганську показали результат 5,5%. Ви ж розумієте, що в Донецьку чи в Луганську вибори в принципі не відбуваються - їх результати там призначають, як нещодавно призначили мера Єнакієва. А ось в Севастополі ми маємо зараз такі відсотки підтримки, які приблизно мали в межах усієї України в 2006-му році. Тобто - 1,34%. Спочатку за нас там проголосувало  всього лише 600 осіб, які стали для нас "стартовим капіталом". Тепер це - тисячі людей.

Тобто, якщо не працюватимемо над деколонізацією мислення - ми не змінимо нічого. І якщо хтось зараз заганяє політика винятково в соціально-економічну сферу, то це – ніщо у гарному фантику. Усередині нічого немає, а знаєте чому? Тому що економіка - це тіло нації, а душа нації - це те, як нація ставиться до абсолютних цінностей, як вона ставиться до власної свободи. Не до політичної партії. Те, як нація ставиться до своєї мови, культури, віри… Вольтер говорив: "Свобода - це не те, що тобі дали. Свобода - це те, що в тебе неможливо забрати".

А в українця, виявляється, можна забрати свободу, і я поясню, чому. Знову ж, одна письменниця - ваша, київська, говорила, що зло само собою нешкідливе, воно шкідливе, коли вербує собі на допомогу. Що могли б зробити з країною Янукович, Азаров і всі ті, хто сидить у владній частині парламенту, якби їм на службу не прийшли пристосуванці і лакеї? Нічого. Але весь час знаходяться люди, які служать цим негативним персонажам української історії. У цьому полягає наша трагедія. Я собі не уявляю, щоб мене хтось міг на щось завербувати, а виявляється, є такі люди, для яких це просто і легко. Колись, багато читаючи про радянський терор, дійшла висновку, що неможливо повернутися до репресій 30-х або 40-х років, позаяк люди  відкрили для себе правду про ту страшну ганьбу поневолення і приниження людини людиною. Мій тато завжди мені повторював: "Пам'ятай про гідність". "Невільно принижувати інших", - казав тато. – Але ще страшніше, коли ти дозволиш принизити себе". Розумієте, мені здавалося, що ми вже перейшли цей етап виродження і падіння людини… Але тепер я бачу, що навіть у так званих "інтелігентних колах" мало що змінилося. Знаходяться навіть такі, що співпрацюють з одіозним українофобом Табачником.

- Ваша партія найближчим часом буде порушувати питання про скасування мовного закону?

- Звичайно! У нас готовий проект постанови.

- Але ви ж розумієте, що не маючи більшості, нічого особливо не зробиш.

- Однак можна це питання порушувати. На рівні місцевих органів влади ми зробили те, що могли зробити. Тобто, ми визнали нечинним цей псевдозакон на території Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей. А знаєте, що найважливіше в тій ситуації? У жодному разі не брати до уваги цього "юридичного" словоблуддя кожному на своєму місці...

Далі буде…

Володимир Сонюк

Георгій Попов