Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства

Як ми пам`ятаємо ще з дитинства — кадри вирішують все. При цьому бачимо, що Україна втрачає свій ресурс інтелекту, що він постійно витікає за кордон. З цього приводу виникає питання: чи знижується інтелектуальні здібності українських управлінців? На державному рівні, на політичному, на корпоративному, в менеджменті культури? І якщо так, то якими причинами це викликано?

Тут можна казати про об’єктивні фактори, адже населення країни досить швидко зменшується. Сьогодні в Україні проживає вже менше сорока шести мільйонів людей. Друге — це таке ж швидке старіння нації, бо навіть забезпечені сім’ї не бажають мати більше одного-двох дітей. Третє те, що понад сім мільйонів активних, професійно підготованих чи високоосвічених людей покинули Україну за останні двадцять років. То ж справді слід вважати, що відбувається дебілізація населення: найкращі тікають, нові не народжуються, країна не відтворюється.

Наступний важливий момент — це карнавалізація нації. Або, іншими словами, формування суспільства бандерлогів, не здатних до інтелектуальної праці. Таке суспільство потребує лише хліба й видовищ. У нас будується дикунський капіталізм, при якому семеро з десяти людей знаходяться в статусі пролетарія, люмпена, чи ще якогось аутсайдера. Ці люди не мають власності, їх привчили жити інстинктами, побутовою свідомістю, яка тримає інформацію не довше за тиждень. Вони живуть образами і почуттями, втрачаючи здатність до раціонального мислення. Аби вони щось зрозуміли, то треба, як мавпам, намалювати банана. Ланцюжки логічного мислення скорочуються таким чином до двох-трьох ланок.

Наш олігархат не зацікавлений в тому, щоб збільшити кількість високоінтелектуальних громадян. Наші мільярдери отримують надприбутки з найнижчих рівнів економічного укладу, тобто видобутку природних копалин і примітивних сільгосптехнологій. Ми втрачаємо носіїв наукових і високотехнологічних знань, натомість з’являються апологети олігархічної свідомості. Класичний приклад — Дмитро Табачник, який не покладаючи рук прагне повного знищення інтелектуального прошарку суспільства. По суті, нищаться «брахмани». Він вже добився того, що Україна в болонському процесі зайняла останнє, сорок сьоме місце. Отже, ми випадаємо з процесу підготовки кадрів вищої кваліфікації і через пару років наші дипломи нічого не будуть значити. І це все робиться свідомо, цілеспрямовано і фахово. Просто Табачник представляє інтереси чужинської цивілізації, інтереси нашого експансивного конкурента — Російської Федерації.

У цій конкуренції Росія не виживе, якщо не поглине Україну. Тому для неї дебілізація українського населення стає в такій боротьбі життєво необхідною. Це завдання й виконує п’ята колона, такі як Табачник. Шарікових, швондерів, чи бандерлогів можна взяти, насправді, дуже легко. Додайте ще такі наші реалії, як розпад сім’ї, телереклама і взагалі майже весь потік інформації з боку найпотужніших ЗМІ. Інформаційний простір України захоплений зовсім не такими корпораціями, які дбають про наші національні інтереси.

То свідомість бандерлогів присутня, мабуть, не лише серед люмпенів, а поширюється і на представників правлячого класу. Чи не загрожує це втратою суверенітету і встановленню зовнішнього управління?

Цілком слушне запитання, адже наш правлячий клас мало чим відрізняється від люмпена, окрім того, що має у власному розпорядженні великі суми грошей. Це мільярдери, але вони стали ними не в процесі еволюції, а були призначені на ці посади тими керівниками "перестройки”, які самі не хотіли засвітитися на поверхні.

Подальший процес нагадував казку про Буратіно, бо ляльки повтікали від Карабаса і намагаються тепер грати в свій театр. Тобто, вони отримують все більше грошей і відповідну до своїх сум свободу. Сьогодні це, фактично, нувориші, кастровані жирні коти, без освіти, з дворовим та тюремним вихованням. Це дворняжки, яким дозволили купити родословну. Для нормального суспільства, серед порядних людей, вони були і були б надалі просто невдахами, бо природа надала їм лише одну головну якість — потужний хапальний інстинкт. Ще їм властиві міцні щелепи і занижений больовий поріг, як у бійцівських псів, а для повного набору — маніакально хворобливе Его.

Такі створіння у боротьбі за те, що їм здається благом для себе, здатні на все. Ніяка мораль щодо ближнього чи дальнього їх не обтяжує. Це ми з вами думаємо, що не можна виходити за рамки пристойного, не можна красти, не можна давати хабара, не можна взагалі робити щось таке, за що потім буде соромно.

Більше того, ми розуміємо, що саме такий тип суспільної поведінки створює найбільш комфортні умови співіснування і потрібен для виживання людства в цілому. А для них мають значення виключно власні потреби і такий спосіб дії, що дає самий безпосередній ефект. Тому вони спочатку нахапали грошей, а коли вже й не знають, що з ними робити, то купують собі кандидатські і докторські дисертації, різні звання, декоративні посади. Вони купили собі журналістів, купили телебачення, і раптом стали дуже успішними. То ж тепер ми маємо певного роду трагедію, коли люди з високими моральними якостями та розвинутим інтелектом вимирають, а краще почуваються ті, хто керується примітивними біологічними інстинктами.

До речі, величезну роль тут відіграв Ющенко і деякі його родичі. Вони зламали моральні еталони, показавши що головне — це гроші. Вони показали, що будь-які слова потрібні лише щоб прикрити своє збагачення. За цим сталося розчарування, аморалізація, дебілізація, і виріс ізоляціонізм. Кожен став сам за себе і пішов розпад суспільства. А це дуже небезпечно, бо навколо повно конкурентно-цивілізаційних сил, що здатні нас поглинути.

Ми дійшли до того, що наші урядовці (той же Азаров, Бойко, та інші) уже готові запустити сюди китайську цивілізацію. Заради кількох мільярдів доларів вони готові запустити їх обладнання і примітивні технології разом з самими китайцями. А як відомо, в Китаї зараз катастрофічна нестача жінок віком 25-30 років... Мабуть, у кожній агрофірмі ми матимемо «чайна таун», і біля кожної ТЕЦ, яку переведуть на вугільну технологію — також. І все буде як в Африці. Врахуйте, що геном жовтої раси найсильніший серед людських рас, і те, що українська нація себе не захищає — вона грає карнавал. А уряд готовий віддати її на потраву. Академія наук виродилась, система освіти перетворилась на театр ляльок Табачника.

Одна з причин, чому люди зневірюються або виїжджають за кордон, є зневіра у можливості самореалізації. Як сьогодні люди просуваються по кар’єрній лінії? Чи є в нас «соціальні ліфти»?

Гадаю, що у нас діє виключно корупційний «ескалатор». Щоб сьогодні розраховувати на кар’єру в Україні, треба бути клієнтом олігарха. Або чиновника високого рангу. І обов’язково перебувати в сірості.

Зараз цілком свідомо задіяна така схема, в якій присутні якісь сірі контролери, і вони прискіпливо слідкують за тим, щоб жодна чесна і розумна людина не потрапила на ключові посади. Людина з креативним, чи боронь Боже, з парадоксальним мисленням ніколи не захистить у нас ніяку дисертацію. Табачник особисто очолив створену ним незаконну атестаційну комісію і сам керує присудженням наукових ступенів. І тепер жодна талановита людина не стане кандидатом чи доктором наук, бо ставши, вона цю систему зможе розірвати. Відбувається стерилізація інтелектуального прошарку, і причетний до цього не тільки Табачник. На рівні Академіі — це Патон; на рівні університету імені Шевченка — Губерський. Зрозуміло, що без інтелектуальної і духовної верстви суспільство буде неповноцінним, та взагалі розвалиться.

Всюди розставлені кадри, які перетнуть шлях інтелектуалам і виштовхнуть їх на периферію, в маргінес. Натомість великим попитом користуються сірі виконавці, що не мають власної думки і творчих здібностей. Тому неможливим стає розвиток шостого і сьомого економічних укладів, власних найновіших технологій, передових напрямків науки. Сірість в сучасних умовах не формує конкурентоздатного суспільства. Людина без власності, позбавлена можливості зайнятися, самоосвітою, та й іншими власними справами, стане напіврослинним сірим вилупком. Україна стає інкубатором для таких створінь.

Треба переходити до моделі народного капіталізму. Для цього потрібен вибух і люди, що здатні бути лоцманами хаосу. Від вибуху ми вже нікуди не втечемо, а як не буде лоцманів — то все піде шкереберть.

Вважається, що з України виїхали сім мільйонів заробітчан, але це лише цифри. Чимало людей залишились, але займаються діяльністю, невідповідною до їхніх вмінь і талантів. Чи можна оцінити цю ситуацію не у кількісному, а у якісному плані?

Виїхали ті, що здатні до сприйняття вищих технологічних укладів, до самостійних рішень, до того, щоб творити своє буття. При тому, що залишились і розмножились руйнатори, а вони можуть лише створювати купи сміття. Вони плекають свою жабу, їхні очі рефлекторно червоніють, коли бачать на горизонті хоч якісь ознаки творчості. Вони ходять один за одним і продовжують руйнувати навіть те, що вже зруйнував попередник. Але одночасно кидаються на того, кому вдається з хаосу створити нове організоване середовище. Чим ще зайняті наші перші особи уряду, як не тим, що намагаються аби як що не будь вже готове відібрати?

Творці в таких умовах намагаються ізолювати себе, заховатися, ніби у батискафі. «Точок росту» в суспільстві стає все менше. А інші цивілізації все голодніші, їх вже не лякає наша зима. Натомість все більш привабливими стають наші чорноземи, вода, інші ресурси. До того ж китайці, про яких я вже казав, це дисциплінований і невибагливий народ, наче навмисно створений для експлуатації. Отже, нам слід створити справжній, а не карнавальний спосіб буття, і, нарешті, виховати свою гідність.

Бесіду вів А.Маклаков.