Куди рухається країна? Чим керуються у своїх діях люди, які сидять у найвищих владних кабінетах? За якими сценарiями можуть розгортатися подiї в Українi та як на них реагуватиме світ? Чи здатнi ми на революцiю?
Нинi цi питання не турбують лише тих, кому абсолютно байдуже їхнє майбутнє.
Вiдтак на цi теми "Експрес" поспiлкувався iз доктором юридичних наук, народним депутатом кiлькох парламентських скликань та екс-заступником Секретаря Ради нацiональної безпеки i оборони Степаном
Гавришем.
-- Яку державу, на ваш погляд, ми сьогоднi будуємо?
-- Усi видимi ознаки демократiї, як от свобода слова, насправдi наша влада використовує винятково як iнструмент
маніпулювання. Ринковi вiдносини спаплюженi постiйним втручанням в економiку парламентських лобiстiв, замiсть економiчної полiтики ведеться полiтика фiскальна, котра передбачає наповнення бюджету цiною кровi реального бiзнесу.
Загалом полiтичний плуг України заточений лише на те, аби використовувати законодавчий процес для збагачення владної верхiвки. Тому сьогоднi ми маємо потворний конгломерат iз моделi держави радянського зразка, коли все пiдпорядковувалось єдиному центру, i дикого ринку, який використовується однiєю людиною для неймовiрно швидкого збагачення.
-- Ця одна людина -- це хто? Ахметов? Президент?
-- Сьогоднi вся держава -- це Янукович. Вiн пiдiм'яв пiд себе всi гiлки влади -- парламент, уряд, суд. Те ж саме й у зовнiшнiй полiтицi. Ви не зауважили, що в нас десь "загубилося" Мiнiстерство закордонних справ? Ми не те що не чуємо вiд нього жодних iнiцiатив, а навiть поточних коментарiв щодо зовнiшньої полiтики країни. Бо i цей сегмент президент узяв пiд жорсткий контроль. Тому сьогоднi Янукович, як свого часу король Людовiк ХIV, може сказати: "Держава -- це я".
Знаєте, чому Янукович, фактично вiдмовившись вiд євроiнтеграцiї у 2010 роцi, нинi робить певнi рухи у бiк Європи? Бо вiн сподiвається на те, що в умовах, коли Конституцiйним судом фактично скасована Конституцiя, коли пiд питанням легiтимнiсть багатьох рiшень влади, коли у нас майже не iснує неупередженого судочинства, Євросоюз бодай своєю нейтральною позицiєю щодо України до певної мiри легiтимiзував би такi кроки нашого керiвництва. На мою думку, це основний мотив "євросимпатiй" Януковича.
-- Тобто, насправдi вiн нiчого не збирається пiдписувати з Євросоюзом?
-- Влада добре розумiє, що пiдписання угоди про асоцiацiю з ЄС не надає Українi статусу потецiйного кандидата у члени Євросоюзу. Тому вона намагається водночас вести певнi торги i з Росiєю. I тим самим заганяє себе у патову ситуацiю. З одного боку, вступ України в Митний союз може спровокувати розмаїтi суспiльнi катаклiзми i навiть громадянську вiйну.
З iншого боку, ми не можемо вступити i в ЄС, оскiльки не в станi виконати практично жодної євровимоги нi в полiтичнiй, нi в економiчнiй, нi в соцiальнiй сферах. Протягом останнiх рокiв ми майже нiчого не зробили для гармонiзацiї наших законiв з європейськими i скиртуємо наше законодавче поле, послуговуючись тiльки критерiями внутрiшньої доцiльностi. Сьогоднi iноземний капiтал не лише виводить свої iнвестицiї з України, у нього усталилася думка, що в Украні для бiзнесу менше умов, анiж в Африці. Тож тепер Україна розчепiрилася над прiрвою, i в
майбутньому в цих напрямках можна очiкувати достатньо серйозних кризових розв'язок.
-- Яких, наприклад?
-- Таких сценарiїв, на мою думку, є три. Перший i найгiрший: внаслiдок слабкостi опонуючої елiти, яка перебуває у станi постiйного напiврозпаду, хиткий баланс мiж владою i опозицiєю зберiгатиметься ще тривалий час -- аж до президентських виборiв 2015 року, оскiльки народ без поводирiв не наважиться на повстання.
Другий: опозицiя змобiлiзується, проявлятиме постiйну активнiсть i апелюватиме до Заходу. Захiд тиснутиме на владу з одного боку, а з iншого на неї тиснутиме Росiя, яку також не влаштовує нинiшнє полiтичне керiвництво України. У цих обставинах Янукович наважиться на референдум, який полегшить йому можливiсть переобратися у 2015 роцi. Та без фальсифiкацiй на президентських виборах однаково не обiйдеться, тож суспiльство активiзується, i втомлений Захiд знову буде змушений проводити круглi столи, як це було у 2004 роцi.
Третiй сценарiй полягає в тому, що Європа таки зламає механiзм нинiшньої влади, змусить її випустити Тимошенко, i це призведе до серйозного перепрограмування полiтичних сил. Адже оптимiстичнi заяви окремих єврочиновникiв про те, що в листопадi ЄС пiдпише угоду про асоцiацiю з Україною, наштовхнулися на жорстку реакцiю Ангели Меркель. Нiмецький канцлер нещодавно однозначно заявила: Україна не готова до пiдписання цього документу!
Це означає, що такi європейськi кити, як Нiмеччина, Францiя та Iталiя, якi досi мовчали, питання Тимошенко можуть зробити нарiжним. В умовах ж, коли Тимошенко опиниться на волi, опозицiя врештi самоорганiзується та визначить єдиного кандидата з дуже серйозними шансами на перемогу на президентських перегонах.
-- Ви допускаєте, що Тимошенко можуть випустити ще в цьому роцi?
-- Може статися так, що в Януковича буде два виходи: або випустити Юлiю Володимирiвну й отримати певнi гарантiї ЄС щодо своєї особистої безпеки у майбутньому, або ж стати для Європи персоною нон грата з усiма наслiдками. Як правник можу з упевненiстю сказати, що юридичних пiдстав для повної амнiстiї Тимошенко не iснує. Євросуд може виправдати її у справi щодо газових контрактiв, але вiн нiчого не зможе вдiяти з обвинуваченнями за iншими кримiнальними справами, якi не завершенi всiма нацiональними судовими процедурами. Разом з тим, право на полiтичну амнiстiю та помилування у Януковича нiхто не вiдбирав. I це мало б бути компромiсне рiшення.
-- Чи готовий нинi Янукович до таких компромiсiв?
-- У 2004 роцi вiн iшов на компромiси. Як буде зараз? Ще донедавна така ймовiрнiсть майже дорiвнювала нулю, але сьогоднi певнi шанси все ж з'явилися. Захiд, як бачимо, не вiдмовляється вiд Тимошенко. Бiльше того, вiн зробив її свiтовим лiдером. Тому Януковичу в цiй ситуацiї буде непросто. Адже, зважаючи на таку жорстку позицiю європейського хедлайнера Меркель, Вiктору Федоровичу навряд чи вдасться вiдкупитися одним лише Луценком.
-- Як ви оцiнюєте нинiшню поведiнку опозицiйних сил?
-- Опозицiя не має нiякої стратегiї. Вона сподiвається, що в 2015 роцi люди проголосують за її кандидата, як за менше зло. Але це може стати величезною i фатальною помилкою. Сьогоднi у влади є неймовiрнi фiнансовi ресурси, якi вона кине на створення потужної всеукраїнської мережi своїх бойових загонiв. Пiдготовка до виборiв може бути настiльки масштабною, що голос опозицiї просто потоне у могутньому ревi владної пропагандистської машини. I все може закiнчитися тим, що Янукович знову переможе, i знову з невеликим вiдривом.
-- Якої саме стратегiї бракує опозицiї?
-- Жодне їхнє гасло не викликає неприємних емоцiй у влади. Опозицiя не заявляє про свої стратегiчнi цiлi, зокрема, як вона бачить майбутнi змiни в однiй з найбiднiших країн свiту. Яка повинна бути форма правлiння? Хто буде виконувати функцiї переднiх ведучих колiс -- президент, парламент, чи, може, король? Як розподiлятимуться повноваження мiж центром i регiонами? Якою буде податкова система -- наближеною до цивiлiзованих стандартiв,
чи залишиться найгiршою у свiтi, як зараз? Якими будуть її кроки щодо створення громадянського суспiльства? Зрештою, чи готова вона, перетворившись на владу, стати своєрiдним столом замовлень i послуг для свого народу? На жодне з цих засадничих питань нинiшня, як я її називаю, "тринеєдина" опозицiя наразi не може дати чiткої та зрозумiлої вiдповiдi. I цим скористається влада.
-- У який спосiб?
-- Україною сьогоднi керує п'ять-шiсть корпорацiй. Середнiй клас, який є головним носiєм демократичних перетворень i ринкової демократiї, майже втрачений. Головною метою бiльшостi громадян є не iнвестицiї у свiй добробут, як от покупка житла, автомобiлiв тощо, а так званий борщовий набiр! Звiсно, за таких умов суспiльство можна остаточно люмпенiзувати, i воно, деградувавши, врештi перетвориться на слухняну тяглову силу. Таким чином, iдеологiчно слабка, малопрофесiйна система влади, яка зорiєнтована виключно на отримування доданої вартостi, має всi шанси за законами суспiльної еволюцiї на тривале панування, забезпечуючи собi шляхом нехитрих манiпуляцiй правонаступництво.
-- Чому, на вашу думку, люди так неохоче вiдгукуються на заклики опозицiї виходити на протестнi акцiї?
-- Бо не довiряють її. Громадяни розумiють, що обранi ними опозицiонери готовi манiпулювати досить вразливими для них цiнностями та принципами, навiть не маючи реальної влади. А що буде, коли вони її отримають? В опозицiї майже немає iдеологiї, зате є чимало бiзнесменiв, якi купували за грошi мiсця у виборчих списках i ведуть зараз сепаратнi переговори з владою. Усi ж це бачать. Натомiсть опозицiонери дурять людей мiстечковими декорацiями на кшталт блокування парламенту з нiкчемними вимогами. Може, опозицiйнi керманичi й справдi щиро вiрять у те, що завтра мiльйон українцiв вийдуть на вулицю, пiднiмуть їх на щит i понесуть на новий Майдан, але я особисто в цьому дуже сумнiваюся.
-- В такому разi чому українцi самi не органiзовуються?
-- На це є три причини. Перша криється у наших генах. Українцi дуже постраждали внаслiдок голодомору, пiд час якого вижили тi, хто мав низькобiлковий обмiн речовин. Тобто, як це не парадоксально звучить, вижили слабшi, якi не потребували багато їжi. Це, мiж iншим, науково доведений факт. Iншу, сильну, частину населення виморили у гулагах, або ж просто вивезли в Росiю. Тому генетично наша нацiя дуже постраждала.
Друга -- у вiдсутностi справжнiх пасiонарiїв. Сьогоднi багато чого можна сказати про Ющенка, але незаперечним є той факт, що вiн зумiв об'єднати чимало людей, якi повiрили в нього як у лiдера. Сьогоднi такого вождя, в якого увiрували б мiльйони, ми ще не знаємо.
Третя -- у нашiй ментальностi. Українцi перед тим, як кудись далеко їхати, звикли довго запрягати, обходити вiз багато разiв, цмокати язиком. Одним словом ретельно перевiряти, чи дотягнуть конi. А вже як сядуть на воза та свиснуть батогом, то таки їдуть.
Ми сьогоднi не можемо точно сказати, коли саме українцi знову кудись поїдуть. Але передумови для такої мандрiвки вже склалися i, якщо вона вiдбудеться, то, напевно, без нинiшнiх опозицiонерiв. Сьогоднi спалах навiть у якомусь невеличкому мiстечку може змiнити ситуацiю в країнi за лiченi днi.
-- Наскiльки ймовiрним нинi є радикальний сценарiй?
-- П'ятдесят на п'ятдесят. Наразi дихання вулицi вiзуально ще мало помiтне, але в соцiальних мережах напруга зростає з кожним днем. Мiж тим, саме з них починалася так звана "арабська весна". Потенцiал загального невдоволення швидко накопичується.
Соцопитування стабiльно фiксують, що близько 40 вiдсоткiв громадян готовi до активних вуличних протестiв i жорсткого протистояння. 9 -- 12 вiдсоткiв готовi до силових, революцiйних конфлiктiв. Це, до речi, значно бiльше, нiж було в країнах Магрибу. I в разi, якщо цю посудину десь прорве, то можна з великою вiрогiднiстю припускати, що подальшi подiї розгортатимуться вже не зовсiм мирним шляхом.

Юрiй ГРИЦИК, газета "Експрес"