Наслідуючи приклад російських виборів, Партія регіонів впровадила нововведення і в Україні: кожну з 34 тисяч виборчих дільниць облаштовували відеокамерами, підключеними до інтернету, — таким чином висвітлювати й робити більш прозорим перебіг виборчого процесу. Вигода цих «гаджетів» полягає нібито в тому, що вони передають сигнал із відеозображенням на сайт виборчої комісії, відтак спостерігати за подіями на дільниці може кожен охочий, хто має доступ до всесвітньої мережі. На це парламент — з ініціативи «Регіонів» — не пошкодував майже мільярда гривень. Питання, чи виправдані такі витрати? В Росії, наприклад, незважаючи на заяви «Єдиної Росії», що веб–камери «відсікли 99% порушень», Ліга виборців Росії констатувала, що відеокамери на багатьох дільницях не працювали або були спрямовані так, що неможливо розгледіти картинку. Тож незалежні експерти й опозиція в Україні переконані: вся ця затія — лише імітація чесних виборів, а також спосіб нагріти руки на освоєнні бюджетних коштів.

«90% порушень залишаться в тіні»

«Що можуть зняти дві камери, які закріплені в одному місці і знімають загальний план, а деталі лишаються в «сліпій» зоні? — говорить у коментарі «УМ» голова Комітету виборців України Олександр Черненко. — Паспортні дані — чи за себе, чи ні голосує виборець, а також скільки бюлетенів він вкидає — один чи п’ять, — камери не побачать. Якщо зігнути бюлетені вдвоє, хто помітить, скільки їх там? Камери можуть зафіксувати якісь ексцеси та бійки, але 90% порушень залишиться в тіні».

Пан Олександр навів приклад, як він допомагав тележурналістам зробити сюжет про пильність відео­системи. Ставши спиною до камери, Черненко для експерименту вкинув до урни п’ять згорнутих бюлетенів — камера цього не помітила. «Навіть якщо камери працюватимуть після закриття дільниць — вимикається світло, і з бюлетенями робиться усе заплановане», — припускає Черненко.

За словами голови КВУ, під великим сумнівом залишається і справність веб–камер, адже більшість встановленої апаратури не пройшла тестування.

«Щоб отримати відеозапис підрахунку голосів, потрібно робити запит за участю суду або через прокуратуру, або правоохоронні органи, — зауважує Ольга Айвазовська з громадської мережі «Опора». — Взяти цей відеозапис може також ЦВК. А відкритого доступу до такого відео немає. Крім того, стоїть питання належної доказової бази щодо порушень, які сталися під час виборів. Відеозапис не є належним доказом, тому ефективність цих камер дуже сумнівна».

За словами Айвазовської, не всі виборчі дільниці мають інтернет–покриття. Є гірські населені пункти, де навіть радіо не ловить. Сигнал не передаватимуть онлайн і кілька ОВК на Харківщині — уже зараз відомо, що там із технічних причин відеоспостереження вестиметься у вигляді запису.

Куди подiти? Хай граються дiти!

Що буде з цими відеокамерами після виборів? За заявами деяких посадових осіб, обладнання нададуть школам, де розташовуються виборчі дільниці. Але, враховуючи їхні технологічні особливості, досить сумнівно, що камери стануть школам у пригоді, вважають експерти. Офіційних документів про переналаштування ніхто поки що не бачив.

Під час спілкування з користувачами «Фейсбуку» Прем’єр Микола Азаров висунув альтернативну пропозицію: після виборів камери використовуватимуть з метою «підвищення безпеки наших міст і населених пунктів».

«Хтось на цьому дуже гарно нагрів руки», — каже натомість голова КВУ Олександр Черненко. Мовляв, інтерес у закупівлі камер — це отримання «відкатів» (адже 1 млрд. грн. — це значно більше, ніж кількість дільниць, помножена на вартість двох камер та ноутбука), а також велике окозамилювання задля створення ілюзії прозорості кампанії.

«Ще до прийняття закону про відеокамери я критично виступав проти такої ідеї, — каже заступник голови ЦВК Андрій Магера. — Взагалі, ця ідея виходила не від ЦВК, а від політиків, і з нами ніхто не радився, але ми будемо виконувати закон. Хоча я вважаю, що ефективність таких камер не виправдовує бюджетних витрат на них».